Мелітопольська
загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7
Доповідь на
тему:
«Побачити звук, слухати колір
на уроках музичного мистецтва»
Підготувала:
вчитель
музичного мистецтва
І категорії
Пантюх
О.І.
Мелітополь 2013
Сьогодні здатність
об’єднувати два різні почуття – можливість бачити й чути колір, відчувати
звуки, вивчається як специфічна особливість окремих людей. У німецькій мові
навіть існує слово «Klangfarbe» – «колір звука». Завдяки цій особливості
люди творчі : письменники й поети, художники й музиканти – здатні розширювати
межи своїх почуттів, відчувати світ, недоступний іншим.
Наукова світломузика була
започаткована в ХІІ столітті. У 1665 році І. Ньютон, захопившись дослідженням
сонячного світла, поставив дослід: сонячний промінь крізь отвір у віконці падав
на скляну призму і, заломлюючись у ній, давав на екрані колірну доріжку. Так
ось, Ньютон шукав зв’язок між сонячним спектром та музичною октавою,
зіставляючи довжини різнокольорових ділянок спектра і частоту коливань звуків
гами. За Ньютоном, нота «до» – червона, «ре» – фіолетова. «мі» – блакитна,
«соль» – зелена, «ля» – жовта, «сі» – помаранчева. Сам Ньютон, однак, у своїй
аналогії нічого особливо корисного й цікавого не вбачав, вважаючи, що вона
«лише потурає порожній цікавості».
Повне усвідомлення
кольорового слуху як реально існуючого явища пришло в епоху романтизму, і перші
відомості про володарів кольорового слуху , наприклад, Ф.Ліста й Г.Берліоза,
належать саме до цього часу.
Яскравим в усіх сенсах цього слова – етапом у
розвитку відносин музики й кольору став імпресіонізм, найвідомішими
представниками якого є композитори К.Дебюссі, М.Равель.
З’явившись у ХІХ столітті, ця
музична течія вже своєю назвою декларує наявність тісного зв’язку з
кольорово-світловим напрямком живопису. Для імпресіоністів – і художників, і
композиторів – основними засобами виразності були колір і світло. Художники
працювали пензлем і фарбами –
композитори використовували палітру різних тональностей і співзвучностей.
Прийоми роботи багато в чому були подібними : і ті, й інші використовували
техніку великого мазка, створюючи цілісне полотно з’єднанням різних колірних
плям. Полотно, в якому головне – нюанси відчуттів кольору, відчуттів настрою художник
Клод Моне створив серії картин «Копиці сіна», «Руанський собор», де передавав
свої мінливі враження від однієї тієї ж натури, що виникали залежно від її
світло-колірного стану.
Прагнучи посилити вплив своїх
творів, деякі музиканти вдавалися до живопису, а деякі художники – до
музикування. Користувалися спільними термінами – «тональність», «колір»,
«ритм», і художники і музиканти. Красою гармонійних мелодійних образів насичені
картини російського художника В.Борисова¬ Мусатова(«Гобелен», «Смарагдове
намисто», «За плетінням»).
Одним із перших свідомо передавати
музичний настрій в картині став литовський художник і композитор М.Чурльоніс,
він створив цикл картин з музичними назвами «Соната». Таких циклів. Навіяних
народними казками, витонченою литовською природою, в митця сім. Картини» Ліс»,
«Казка королів», «Соната сонця», «Дружба» дають великий простір нашій уяві.
Основоположником
світломузичного мистецтва вважають композитора О.Скрябіна, хоча незадовго до нього на цей шлях став
М.Римський-Корсаков. Володіючи феноменом кольорового слуху. Ці два композитори-винахідники,
кожен по-своєму, вирішували проблему світломузики.
Архітектуру модна порівняти
із застиглою музикою, скульптуру – з музикою на полотні простору, а музику – з
вільним, ширяючим вираженням звуків. Так поетично писав Макс Гегель. У давнину
люди вірили, що навіть зірки в небі співають. Про відповідність музичних звуків
і кольорів сказано дуже багато. У чому ж синестезії? Це слово походить від грецького «synaisthesis» – одночасне відчуття». При подразненні одного
органу чуття автоматично надходить сигнал й від іншого органу чуття, тобто одне
відчуття породжує інше. Феноменом синестезії наука цікавиться протягом трьох
століть.
Для активізації навчального
процесу творчої діяльності школярів вчитель має використовувати різноманітні
методи й форми організації навчання, приділяти значну увагу
художньо-дидактичним іграм, творчим вправам, використовувати сучасні технічні
засоби навчання, спиратися на взаємозв’язки образотворчого мистецтва з іншими
дисциплінами, зокрема літературою, музикою, історією, етикою, природознавством
тощо.
Пропоную методичні матеріали
які використовую на своїх уроках.
Мета Формування знань про зв’язок мистецтв;
умінь комбінувати зображення в певному форматі, використовувати систему
кольорових сполучень і символів відповідно до творчих принципів сучасного
мистецтва. Удосконалення навичок передавати характерні риси та особливості
душевного стану в стилізованих та абстрактних зображеннях. Виховання інтересу
до нових знань, спостережливості, охайності в роботі.
«Музика – дихання статуй чи, може, картин німота?» Райнер Марія Рільке
«Мовчи, пістрявий чоловіче».
«Звуки входять, падають і спотикаються. І з дзвіниці падають звуки, як
товсті, лускаючи, нахабні звуки».
Василь Кандінський.
Для актуалізації знань,
набутих на уроках образотворчого мистецтва, звертаю увагу дітей, що традиційно
світ мистецтва формується у свідомості людини як сукупність різних видів. Кожне
мистецтво, чи то живопис. Скульптура, архітектура, має власні, специфічні
засоби вираження, які роблять його яскравим, неповторним, самобутнім.
Вивчаючи у п’ятому класі тему
«Музика та інші види мистецтв» пропоную учням за допомогою таблиці пригадати
види мистецтва та поєднати стрілками попарно їхні назви із характерними для цих
видів виражальними засобами:
Графіка
|
Колір
|
Скульптура
|
Світло
|
Живопис
|
Об'єм
|
Архітектура
|
Лінія
|
Прикладне мистецтво
|
Монтаж
|
Фотографія
|
Об’ємна
|
Кінематограф
|
Декор
|
Активними «співрозмовниками»
на уроці може стати музичний супровід та візуальні зображення. Це і портрети
реальних творчих особистостей малюнки, фото – та відео фрагменти, кольорові
музичні фонтани.
Вивчаючи тему «Як «розповідає» музика» (динамічні відтінки)
у п’ятому класі динамічні відтінки можна побачити картини моря . Айвазовського
та спробувати відчути наростаюче та стихаюче звучання моря
«Девятий вал»(форте), «Спокійне море» (піано),
«Чорне море»(мецо піано), «Меркурій»(мецо форте). У другому класі ознайомлюючись із твором «Пташка і кицька»
М.Сільванського учні уявляють спочатку героїв цього твору за допомогою звуків,
інтонацій, темпу,висотою звуків. За настроєм
визначають доброго чи злого героя, якими фарбами його можна зобразити.
Самостійна творча робота на
уроці:
– Основну увагу зосереджую на навичках учнів порівнювати кольорові
сполучення, використання теплої чи холодної гамми, принципу контрасту чи
нюансу.
– Використання демонстраційного матеріалу (кольорові картки, відповідно «Колір–звук»,
«Колір – буква».
– Можливий варіант обговорення побудови композиції: симетричної чи
асиметричної побудови, рівноваги елементів композиції, засобів виділення різних
частин композиції кольором, розмірами елементів, також можна нагадати про необхідність
відображення частин композиції через декор, колір та інші можливості
декорування.
– Можна запропонувати учням за знайомою мелодією пісні викласти на дошці з
кольорових карток «Образ улюбленої мелодії».
Варіанти творчих завдань:
– Написати своє кольорове ім’я, використовуючи таблицю «Колір – буква».
Звернути увагу учнів на поєднання живописних прийомів (колорит) з графічним
(лінія, штрих, крапка).
– За музичним фрагментом виконати абстрактну композицію «Музика в фарбах»
перед виконанням цього завдання, як4 приклад , можна продемонструвати картини
В.Кандінського, Ф.Купки, зразки дитячих робіт.
Систематизація та корекція набутих знань провожу у вигляді діалогу з учнями
за запитаннями різного рівня – репродукційного або творчого характеру,
наприклад:
– Назвіть прізвища творчих особистостей, у житті й творчості яких
виявлялася синестезія.
– Як ви вважаєте, незвичайні можливості органів чуття допомагають чи
заважають виявляти творчі здібності?